Для складання карт і планів, рішення геодезичних завдань, у тому числі геодезичного забезпечення будівництва, на поверхні Землі розташовують ряд точок, зв'язаних між собою єдиною системою координат. Ці точки маркірують на поверхні Землі або в будинках і спорудах центрами (знаками). Сукупність закріплюють на місцевості або будинках точок (пунктів), положення яких визначено в єдиній системі координат, називають геодезичними мережами.

Геодезичні мережі підрозділяють на планові й висотні: перші служать для визначення координат X й У геодезичних центрів, другі - для визначення їхніх висот Н.

Для обчислення планових координат вершин закріплених на місцевості точок необхідно знати елементи геометричних фігур і дирекційний кут сторони однієї з фігур і координати однієї з вершин. Для визначення висот пунктів (реперів) будують в основному мережі геометричного нівелювання. Використовують також метод тригонометричного нівелювання.

Мережі будують за принципом переходу від загального до частки, тобто від мереж з більшими відстанями між пунктами й високоточними вимірами до мереж з меншими відстанями й менш точних.

Геодезичні мережі підрозділяють на чотири види: державні, згущення, знімальні й спеціальні.

Державні геодезичні мережі служать вихідними для побудови всіх інших видів мереж.