Кадастр визначається як «систематизований звіт відомостей, що становить періодично або шляхом безперервних спостережень над відповідним об'єктом». Таким об'єктом у земельному кадастрі є земля, і всі що перебуває на ній, над нею й під нею. Існують різні формулювання й тлумачення поняття «земельний кадастр». Юридично ж у нашій країні воно визначено відповідною постановою Уряду Російської Федерації «як державну систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їхньому розподілі по власниках землі, землевласникам, землекористувачам й орендарям, категоріям земель, про якісну характеристику й народногосподарську цінність земель». Із цього визначення випливають завдання й зміст земельного кадастру.

Державний земельний кадастр ведеться з метою:

• своєчасного забезпечення органів державної влади й керування, підприємств, організацій, установ і фізичних осіб достовірною інформацією про земельні ресурси території;

• забезпечення обліку, раціонального використання й охорони земель;

• захисту прав землевласників, землекористувачів, орендарів;

• створення основи для встановлення нормативної ціни землі, земельного податку й орендної плати;

• збереження границь історичних землеволодінь, об'єктів історико-культурної спадщини.

Об'єктом державного земельного кадастру є всі землі території незалежно від форм власності, цільового призначення й характеру їхнього використання.

Ведення державного земельного кадастру містить у собі: збір, облік, обробку й аналіз земельно-кадастрової інформації, її зберігання, розробку рекомендацій зі зміни характеру правового стану земель і видачу інформації користувачам.

Базовою одиницею в кадастрі є ділянка. Ділянка обмежується площею з певним видом використання землі, або площею, що перебуває в руках одного або декількох осіб. Володіння може складатися з декількох ділянок.

У кадастрі про кожну ділянку записана інформація про його місце розташування, площі, вартості, наявності об'єктів нерухомості (будинку, будови, комунікації, дороги й т.п.), екологічному середовищу, кому ця ділянка належить або зданий в оренду й інші відомості природного, суспільного і юридичного характеру.

Інформація, що втримується в кадастрі, використається при проведенні державної земельної політики в таких питаннях, як, наприклад, перерозподіл земель, їхнє об'єднання, відвід і продаж, підтримка земельного ринку й т.п. Кадастрова інформація служить також для цілей оподатковування.

Кадастр може розрізнятися по своєму призначенню: міський, лісовий, водний і т.п. Особливо складним і значним по змісту й обсягу інформації є міський кадастр. Для міст характерна висока концентрація матеріальних ресурсів, складна соціальна й екологічна обстановка зі швидкоплинною зміною її в часі, різноманітність розв'язуваних на міських землях завдань.

Кадастрова інформація може бути представлена у вигляді книги, картотеки або автоматизованої (комп'ютерної) бази даних.

Історичні коріння виникнення кадастру йдуть у глибоку стародавність. Так, перші відомості про кадастрові роботи, проведених у Древньому Єгипті з метою обліку земель із вказівкою границь і площ ділянок, ставляться до 3000 року до в. е. Сам термін «кадастр» відбувається із часів римського правителя Августа (27 - 14 р. до н.е.), коли була затверджена одиниця обліку збору данини (податку) на землю й уведений перепис населення. У цей час кадастр ведеться у всіх країнах миру.

У Російській Федерації ведення кадастру законодавчо доручено Державної організації по земельних ресурсах і землевпорядженню і її підрозділам при місцевих органах державної влади.