Визначення оптимальної кількості ремонтних бригад

Може статися, що навіть за умови підвищення продуктивності праці наявні бригади не в змозі виконати необхідний об’єм ремонтних робіт, або на підприємстві виявляються зайві бригади, для яких не вистачає об’єму ремонтних робіт. У таких випадках необхідно визначати оптимальну кількість ремонтних бригад на наступний рік. Це можна здійснити за трьома методиками.

1. 5. 1. Методика на основі аналізу балансу використання календарного фонду часу ремонтних бригад

Оптимальну кількість ремонтних бригад з урахуванням кращої організації робіт, підвищення продуктивності праці і покращення якості ремонтів можна визначити за формулою:

(1.33)

де Р – планова кількість ремонтів; Р_орг – кількість ремонтів, які можна забезпечити за рахунок скорочення організаційних непродуктивних простоїв; Р_пр – кількість ремонтів, які можна забезпечити за рахунок підвищення продуктивності праці; Р_пов – кількість повторних ремонтів, N_{р –} середня кількість ремонтів, що припадають на одну бригаду, при взятому середньому коефіцієнті змінності роботи бригад.

Планова кількість ремонтів

Р = Р_пл + Р_оч, (1.34)

де Р_пл – кількість планових ремонтів по всьому експлуатаційному фонду (див. визначення вище); Р_оч – кількість ремонтів, які необхідні для виведення свердловин із простою (із очікування здійснення ремонту).

Кількість ремонтів Р_оч, які необхідні для ліквідації фонду, що простоює визначається за коефіцієнтом частоти ремонтів к_ч за формулою:

Р_оч = Ф_прк_ч, (1.35)

де Ф_пр – середньорічний фонд свердловин, що простоює в очікуванні поточного ремонту за минулий рік.

Кількість ремонтів Р_орг, яку можна забезпечити за рахунок скорочення організаційних простоїв, визначають за формулою:

, (1.36)

де åt_{н –} сума непродуктивного часу, який скорочується, за видами робіт; t – тривалість одного ремонту.

Кількість ремонтів Р_пр, які можна забезпечити за рахунок збільшення продуктивного часу бригад, визначається за формулою:

, (1.37)

де åt_пр – сума часу скорочених простоїв за видами робіт.

Аналіз показує, що із загальної кількості виконаних ремонтів до 4% ремонтів виконуються не якісно і здійснюються повторно. Змагання за якість ремонтів забезпечує відсутність повторних ремонтів Р_пов, а за рахунок цього збільшується кількість якісних ремонтів.

Отже, оптимальна кількість ремонтних бригад визначається на основі аналізу балансу використання календарного фонду часу ремонтних бригад.

Дальше методика дає змогу визначити:

1) кількість бригад, яка забезпечить повну ліквідацію простоїв свердловин в очікуванні ремонту;

2) економічно доцільну кількість ремонтних бригад.

Щоденний вихід свердловин із експлуатації підлягає закономірностям розподілу випадкових величин. Якщо за добу в середньому вибуває із експлуатації N_св свердловин, фактична кількість ремонтних бригад становить N_бр, причому N_бр< N_св, і фактична тривалість одного ремонту є більшою доби, то, зрозуміло, що в такій ситуації неминучими є простої свердловин в очікуванні ремонту і з цієї причини недобори нафти (газу). Із аналізу балансу часу простоїв свердловин і часу роботи ремонтних бригад визначають кількість бригад, які забезпечують повну ліквідацію простоїв свердловин.

Але організація додаткової кількості бригад вимагає додаткових капітальних коштів на придбання піднімачів та іншого ремонтного обладнання і збільшення експлуатаційних витрат (зарплата, амортизація, електроенергія, деемульсація, перекачування нафти). Зіставляючи витрати з приростом видобутку нафти, можна встановити економічно доцільну кількість ремонтних бригад, причому в якості критерію оптимізації вибирають коефіцієнт експлуатації свердловин, тобто забезпечують досягнення найбільшої його величини.