Menu

Поиск по сайту

Собрание уникальных книг, учебных материалов и пособий, курсов лекций и отчетов по геодезии, литологии, картированию, строительству, бурению, вулканологии и т.д.
Библиотека собрана и рассчитана на инженеров, студентов высших учебных заведений по соответствующим специальностям. Все материалы собраны из открытых источников.
 
 
 

Виміри й побудови в геодезії

Під вимірами розуміють процес порівняння якої-небудь величини з іншою однорідною величиною, прийнятою за одиницю. При всьому різноманітті геодезичних вимірів всі вони зводяться в основному до трьох видів:

лінійні, у результаті яких на місцевості визначаються відстані між заданими точками;

кутові, коли визначаються значення горизонтальних і вертикальних кутів між напрямками на задані точки;

висотні (нівелювання), у результаті яких визначаються різниці висот окремих точок.

За одиницю лінійних і висотних вимірів (відстаней, висот і перевищень) у геодезії прийнятий метр, що представляє собою довжину жезла - еталона, виготовленого із платино-ірідієвого сплаву в 1889 р., що зберігається в Міжнародному бюро мір та вагів у Парижу. Копія № 28 цього жезла перебуває в НДІ метрології ім. Д. І. Менделєєва в Санкт-Петербурзі. Як еталон більше високої точності в цей час служить метр, прийнятий як довжина шляху, пройденого світлом за 1/299792548 частки секунди.

Одиницею для вимірів кутів (горизонтальних і вертикальних) служить градус, що представляє 1/90 прямого кута, або 1/360 окружності. Градус містить 60 кут. мін., мінута ділиться на 60 кут. с. У деяких країнах застосовують градову систему, у якій 1 град становить 1/400 окружності, градова хвилина - 1/100 град, а градова секунда - 1/100 град. мін.

У сучасних автоматизованих кутомірних приладах одиницею вимірів служить гон, рівний 1 град або 54 кут. мін; тисячна його частка, рівна 3,24 кут. с, називається мілігон.

Виміри називають прямими, якщо їх виконують за допомогою приладів, що дозволяють безпосередньо зрівняти вимірювану величину з величиною, прийнятою за одиницю, і непрямими, коли потрібну величину одержують шляхом обчислень на основі результатів прямих вимірів. Так, кут у трикутнику можна безпосередньо виміряти кутомірним приладом (прямий вимір) або обчислити за результатами виміру трьох сторін трикутника (непрямий вимір).

Необхідні умови будь-якого виміру: об'єкт виміру; суб'єкт виміру - особа, що робить вимір; мірний прилад, яким виконують виміру; метод виміру - сукупність правил і дій, що визначають процес виміру; зовнішнє середовище, у якій виконують виміру.

[image]

Рис. 1.6. Схеми (а...е) до способів визначення положення точки в плані

Позначені на місцевості точки, від яких виконують геодезичні виміри, називаються вихідними. Точки, положення яких на місцевості необхідно визначити, називають обумовленими.

Вихідні й обумовлені точки можуть розташовуватися в горизонтальній площині в плані (планові точки) і у вертикальній - по висоті (висотні точки).

Розглянемо основні геодезичні способи побудови, застосовувані для визначення положення точки в плані.

Потрібно визначити положення точки С відносно позначених на місцевості вихідних точок А і В.

Перший спосіб (рис. 1.6, а). Положення точки С можна визначити, якщо опустити із цієї точки перпендикуляр на пряму АВ, а потім виміряти відстань l від точки А до основи перпендикуляра й довжину перпендикуляра d. Відрізки l і d будуть координатами точки С. Таку побудову називають способом перпендикулярів.

Якщо пряму АВ прийняти за вісь абсцис прямокутної системи координат, перпендикуляр d буде ординатою обумовленої точки, а відстань l - її абсцисою. Тому спосіб називають також способом ординат.

Другий спосіб (рис. 1.6, б). Положення точки C визначається, якщо виміряти із точки А кут  й довжину АС - r. Такий спосіб називають способом полярних координат: полярні координати точки C - й r; кут - полярний, точка А - полюс, пряма АВ - полярна вісь, відрізок r - радіус-вектор.

Третій спосіб (рис. 1.6, в). Для визначення положення точки C відносно прямої АВ досить виміряти кути й β із точок А і В. Цей спосіб називають прямою кутовою засічкою (пряма АВ - базис засічки).

Четвертий спосіб (рис. 1.6, г). Положення точки С визначається, якщо виміряти кут із точки А и кут γ з обумовленої точки С (спосіб бічної засічки).

[image]

Рис. 1.7. Схема до способу визначення положення точки по висоті.

П'ятий спосіб (рис. 1.6, д). Для визначення положення точки С можна виміряти довжину ліній АВ=b (спосіб лінійної засічки).

Шостий спосіб (рис. 1.6, е). Точка C перебуває на лінії АВ (у створі АВ) і на відстані l від точки А (спосіб створно-лінійної засічки).

Ці побудови виконують, якщо відстані між точками порівняно невеликі і є безпосередня видимість між вихідними й обумовленими точками. Коли відстані між вихідними точками значні або потрібно знайти положення декількох точок, користуються більше складними побудовами.

Положення обумовленої точки С по висоті (рис. 1.7) знаходять, вимірявши її перевищення h над вихідною точкою А або кут нахилу ν лінії АС до горизонту й горизонтальне прокладання d (проекцію лінії АС на горизонтальну площину).

Оставьте свой комментарий

Оставить комментарий от имени гостя

0
  • Комментарии не найдены

Последние материалы

Заключение (Грунты)

При построении курса учитывалась необходимость его использования для различных гидротехнических специальностей и специализаций. В качестве основной части для студентов всех гидротехнических специальностей следует считать обязательным прочтение гл. 1—7. В гл. 8...

25-08-2013 Просмотров:6426 Грунты и основания гидротехнических сооружений

Представления о решении задач нелинейной механики грунтов

На современном этапе развития нелинейного направления механики грунтов оформились два основных подхода к решению практических задач расчета грунтовых оснований и сооружений: нелинейно-упругий и упругопластический (А. К. Бугров, С. С. Вялов...

25-08-2013 Просмотров:9163 Грунты и основания гидротехнических сооружений

Прочность грунтов при сложном напряженном состоянии

Для сред и материалов, обладающих сплошностью, предложено много различных условий прочности. Для оценки прочности грунтов наиболее широкое распространение получило условие Мора—Кулона (2.38), не содержащее промежуточного главного напряжения а2 и тем...

25-08-2013 Просмотров:5750 Грунты и основания гидротехнических сооружений