Menu

Вимоги з техніки безпеки під час здійснення підготовчих робіт

Вимоги з техніки безпеки під час здійснення підготовчих робіт біля свердловин та експлуатації обладнання

 

Робочий майданчик біля гирла свердловини має мати розмір не менше 4х6 м у разі обладнання свердловини вежею і не менше 3х4 у разі обладнання свердловини щоглою.

Вежі (щогли) повинні укріплюватися відтягами із сталевого каната, крім веж, конструкція яких не передбачає такого кріплення. Кількість, діаметр і місце кріплень відтягів повинні відповідати технічній документації. Відтяги повинні розташовуватись у діагональних площинах і не перетинати у нижній своїй частині до висоти 5 м доріг та електроліній. Кінці відтягів повинні бути закріплені тригвинтовими затискачами або заплетені на довжину не менше 15 діаметрів каната. Кожний відтяг повинен мати окремий якір. Не допускається виготовлення відтягів із зрощеного каната.

На вежах і щоглах повинні бути кронблочні майданчики. Робочі майданчики на висоті повинні мати настил, виконаний з металевих листів з поверхнею, яка виключає можливість ковзання, або з дощок, товщиною не менше 40 мм, поруччя висотою не менше 1,25 м із повздовжніми планками, а внизу – борт висотою не менше 15 см, який щільно прилягає до настилу. Відстань між повздовжніми планками поруч не повинна перевищувати 40 см. Проходи навколо кронблока повинні бути шириною не менше 0,75 м, а отвори між майданчиком і кронблоком – закриті та надійно закріплені. Дошки дерев’яних поручнів повинні мати страхувальне кріплення у вигляді сталевого каната діаметром 4-6 мм, пришитого до дощок скобами, кінці яких загнуті із зворотного боку.

Балкони бурової вежі повинні бути шириною не менше 0,75 м, мати зовні суцільне обшиття (або тент), а з внутрішньої сторони – поруччя. З балкону робиться вихід на маршову драбину. Робочі майданчики бурової вежі на висоті також повинні мати настил із металевих листів з поверхнею, яка виключає можливість ковзання, або із дощок товщиною не менше 40 мм, перила висотою 1,25 м з повздовжніми планками, розміщеними на відстані не більше 40 см одна від одної, і борт висотою не менше 15 см, що щільно прилягає до настилу. Дошки обшиття корзини верхового робітника також повинні мати страхувальне кріплення у вигляді сталевого каната діаметром 4-6 мм, пришитого до дощок скобами, кінці яких загнуті із зворотнього боку. Дерев’яна підлога стаціонарної корзини верхового робітника повинна бути без уступів і щілин, розраховуватися на зосереджене навантаження 130 кг і мати поруччя із суцільним обшиттям висотою 1 м. Підлогу і поруччя корзини слід надійно закріпити зовні сталевими хомутами, канатами діаметром не менше 15 мм або ланцюгами, а кінці хомутів (каната) або ланцюгів закріпити до вежі. У разі металевих підлог у корзинах необхідно передбачити можливість встановлення теплоізоляційного настилу. Як стаціонарні, так і пересувні корзини в нижній частині повинні мати відбійний дашок, який запобігає зачеплення талевим блоком.

Для піднімання в клітку верхового робітника на свердловинах повинні улаштовуватись на вежах – перехідний майданчик з поруччями від маршової драбини до клітки; на щоглах – додаткова драбина з поруччями.

Поміст біля піднімачів має бути шириною не менше 1 м. Стелажі повинні мати розміри, які уможливлюють укладання труб і штанг, необхідних для даної свердловини, а довжина помосту і стелажів повинна забезпечувати вільне укладання труб та штанг без звисання їх кінців. У випадку підняття помосту над рівнем землі понад 0,5 м від нього слід зробити сходи. Для запобігання розкочування труб стелажі обладнують запобіжними стояками. Товщина дощок настилу майданчика і помосту повинна бути не менше 50 мм. Допускається застосовувати пересувні поміст і стелажі.

Біля веж бурових устатковань з боку воріт також повинен бути облаштований приймальний поміст зі стелажами для укладання труб. Довжина приймального помосту по настилу має бути не менше 14 м, ширина не менше 2 м. Настил виготовляють металевим або дерев’яним із дощок товщиною не менше 70 мм. Застосування гладкого металу не допускається. Приймальний міст роблять горизонтальним або з похилом не більше 1:25. На сході із бурової вежі на приймальний міст і з приймального помосту на землю через кожні 30-40 см повинні бути набиті або приварені планки довжиною 40 см. Похил сходу повинен бути не більше 20°. Верхній схід повинен мати поруччя з однієї (зовнішньої відносно до настилу) сторони. Допускається облаштовувати схід з основи на поміст з похилом більше 20°, якщо він обладнаний драбиною. У цьому випадку планки на сході не облаштовуються. Стелажі приймального помосту повинні забезпечувати можливість укладання труб за висоти штабеля не більше 1,25 м, мати відкидні металеві стояки, які запобігають розкочуванню труб і не менше двох проходів на приймальний поміст з кожного боку.

Робочий майданчик бурового устатковання повинен мати обшивку від підлоги висотою не менше 6 м. Влітку нижню частину вежі можна не обшивати. Тривалість літнього періоду визначається в кожному районі керівництвом підприємства і узгоджується з комітетом профспілки. У південних районах на літній період над робочим місцем бурильника належить встановлювати спеціальні щити (дахи) з фанери або брезенту.

Привежові приміщення бурових устатковань повинні мати суцільну обшивку і не менше двох дверей, що відкриваються назовні. Влітку привежові приміщення можна споруджувати без обшивки. У холодних районах нижня частина вежі в зимовий період обшивається на висоту не менше 8 м.

Підлога в середині вежі повинна бути рівною, без виступів і виконана із дощок товщиною не менше 70 мм або з листової сталі з рифленою поверхнею. Біля поста бурильника повинен бути рівним горизонтальний дерев’яний майданчик шириною не менше 1 м.

Для обладнання гирла свердловини превенторами майданчик під буровою повинен мати тверде покриття і підходи для обслуговування превенторів; майданчик та підходи повинні утримуватися в чистоті.

Ворота повинні мати механічний привод розкриття стулок і вхідні двері. Біля воріт вежі баштового типу повинен бути встановлений запобіжний ролик, який запобігає зачіпання муфт під час затягування всередину вежі труб або викидання їх на поміст.

Усі болтові з’єднини веж і щогл повинні мати контргайки або коробчасті гайки зі шплінтами. У нижній частині трубчастих стояків і тяг блочних основ і ніг веж та щогл повинні мати отвори для стікання води, якщо не допускається доступ її всередину. У стиках ніг трубних веж повинні встановлюватись металеві центрувальні стакани або інший надійний центрувальний пристрій.

Вежі і стаціонарні щогли повинні бути обладнані металевими або дерев’яними маршовими драбинами. Тятиви драбин повинні жорстко закріплюватися до елементів вежі або щогли. На А-подібних бурових вежах до балкона верхового робітника повинні бути маршові драбини, а вище – на одній нозі вежі – драбина тунельного типу, на другій – драбина-приступка. Застосування драбин тунельного типу замість маршових допускається на вежах, обладнаних механізованим пристроєм для піднімання робітників до полатів або механізмами типу автоматизації спуско-піднімання.

А-подібні вежі повинні мати запобіжні пристрої проти падіння бурильних свічок у бік привежевої споруди і приймального помосту.

Для обслуговування вузла кріплення бурового шланга до стояка нагнітальної лінії бурових насосів повинен облаштовуватися майданчик розміром не менше 70´70 см з поруччям висотою 1,25 м. Майданчик з поруччям повинен знаходитися нижче фланця і забезпечувати зручність обслуговування вузлів кріплення шланга. Майданчик повинен мати вихід на драбину.

Всередині бурової вежі на висоті балкона повинні бути металеві пальці з шарнірними головками. Пальці повинні мати страхувальне кріплення сталевим канатом. Забороняється використовувати наділок на вежах для піднімання чи опускання вантажів, що перевищують вагу кронблока.

Перед складними ремонтними роботами (розбурювання, фрезерування тощо) повинен бути пробурений шурф для робочої труби.

Агрегат для ремонту свердловини та обладнання слід розташовувати так, щоб була можливість зручного та безпечного їх обслуговування і ремонту. Майданчик має мати надійні упори або пристосування для кріплення піднімача та розташовуватися з навітряного боку з урахуванням пануючого напрямку вітрів. Відстань від основи вежі (щогли) до охоронної зони повітряної лінії електропередачі повинна бути не меншою висоти вежі (щогли). Ця вимога не стосується ділянки повітряної лінії електропередачі, по якій безпосередньо здійснюється електропостачання устатковання для ремонту.

Пересувні агрегати для поточного та капітального ремонту свердловин повинні бути оснащені механізмами для згвинчування та розгвинчування труб і штанг, а також пристосуваннями, що створюють безпечність ремонтних робіт на свердловинах згідно з нормативами.

Агрегати повинні бути обладнанні світловою або звуковою сигналізацією. Допускається застосування на одному агрегаті сигналізацій обох видів. Вантажопіднімальні механізми, які мають керування із кабін, повинні бути обладнані звуковою сигналізацією. Для роботи в нічний час на тракторах повинні бути задні і передні освітлювальні фари.

Конструкції органів управління устаткованнями для освоєння, капітального і поточного ремонту свердловин повинні бути застережені від самовільного вмикання вузлів під дією вібрації або струсу.

Контрольно-вимірювальні прилади, що встановлені на обладнанні, гирловій арматурі свердловин, трубопроводах, повинні мати пломбу чи клеймо Держнагляду або організації, яка здійснює ремонт таких приладів. Справність контрольно-вимірювальних приладів необхідно перевіряти в терміни, передбачені інструкціями з експлуатації цих приладів, а також кожний раз, коли виникають сумніви щодо правильності їх показів. Робота обладнання, апаратури і трубопроводів за несправних контрольно-вимірювальних приладів або за їх відсутності забороняється. Монтаж і експлуатація приладів контролю та автоматики повинні відповідати вимогам протипожежних правил та інструкцій.

Манометри, індикатори ваги та інші контрольно-вимірювальні прилади повинні встановлюватися так, щоб їх покази було чітко видно обслуговуючому персоналу. Манометр повинен вибиратися з такою шкалою, щоб межа вимірювання робочого тиску знаходилася в другій третині шкали. Манометр повинен мати червону лінію по тиску, яка відповідає гранично допустимому робочому тиску.

Під час монтажу та експлуатації приладів з радіоактивними ізотопами необхідно керуватися санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами і джерелами іонізуючих випромінювань.

Після перебування приладів і обладнання на відкритому повітрі за мінусової температури нижче граничної, вказаної в паспорті, необхідно перевірити їх стан. Результат огляду оформляється актом. Гранично низькі (мінусові) температури, за яких можлива експлуатація обладнання, визначаються проектними організаціями, заводами-виготовлювачами і записуються в паспортах обладнання.

Піднімальні механізми (лебідки, талеві блоки, кронблоки, домкрати, крани тощо), вантажопіднімальні пристрої та пристосування (ролики, штропи, елеватори, гаки та ін.), а також канати вантажні (талеві, тартальні, буксирні та допоміжні), які призначені для захоплення або утримування вантажів, повинні задовольняти стандартам або технічним умовам і нормам на їх виготовлення. Паспортна вантажопіднімальність механізмів повинна бути чітко позначена на видному місці механізму. Забороняються експлуатація та монтаж обладнання, механізмів та інструменту за навантажень, тисків і температур, які перевищують допустимі значини за паспортом. Максимальне навантаження, що очікується в процесі роботи, не повинно перевищувати навантаження на вежу (щоглу), вказану в її паспорті. У випадках, коли навантаження перевищує допустиму значину для вежі (щогли), повинні застосовуватися гідравлічні домкрати. Вантажопіднімальні пристрої і пристосування періодично і в ході капітального ремонту повинні піддаватися дефектоскопічній перевірці. Перелік обладнання і терміни проведення дефектоскопії визначаються вищою організацією. Результати перевірки повинні оформлятися актом і фіксуватися в паспортах.

Обладнання, механізми та контрольно-вимірювальні прилади повинні мати експлуатаційну та ремонтну документацію згідно з вимогами стандарту. Вибраковування і ремонт обладнання механізмів та інструменту повинні проводитися у відповідності з технічними умовами на вибракування і ремонт.

Лебідки, крани та інші піднімальні механізми повинні мати надійні гальмові пристрої, які не допускають самовільного опускання вантажу. Лебідки з механізованим приводом (окрім допоміжної) повинні бути обладнані пристроєм, що забезпечує правильне укладання витків намотуваної на барабан линви або кабеля (заспокоювач талевого каната).

Конструкції талевих блоків, кронблоків, гаків та роликів повинні виключати можливість самовільного відгвинчування їх деталей в процесі експлуатації. Талеві блоки і кронблоки повинні мати кожухи до шківів та пристосування, що запобігають зіскакуванню линви. Нерухомі блоки для піднімання та опускання вантажів повинні жорстко кріпитися хомутами або іншими спеціальними пристроями і мати пристосування, які запобігають зіскакування линви. Підвішування блоків на линвових петлях забороняється. На піднімальних гаках повинна бути запобіжна защіпка або інший пристрій, який надійно запирає зів гака.

Талеві линви повинні відповідати вимогам стандарту і мати запас міцності не менше 3-х за максимальними навантаженнями, які допускаються на устатковання. Забороняється застосовувати зрощені линви для оснащення талевої системи з метою буріння, освоєння, капітального та поточного ремонту свердловин, а також для піднімання веж, щогл і виготовлення відтягів. На вантажні линви, котрі призначені для оснащення талевої системи, а також для піднімання веж і щогл, повинні бути свідоцтва (сертифікати) заводу-виготовлювача, які мають зберігатися на підприємстві, що використовує ці линви. За справним станом линви повинен бути встановлений систематичний ретельний контроль.

Тяговий кінець талевої линви повинен кріпитися до спеціально передбаченого на барабані лебідки пристрою таким чином, щоб виключалось руйнування линви в місці його кріплення

Під час буріння свердловин нерухомий кінець талевої линви повинен бути закріплений на спеціальному пристосуванні, яке забезпечує можливість перепускання линви. Для поточного та капітального ремонтів свердловин дозволяється застосовувати інші пристрої з кріпленням кінця линви трьома гвинтовими затискачами або одним спеціальним затискачем. Пристосування для закріплення нерухомого кінця талевої линви повинно встановлюватися так, щоб при цьому виключалась можливість дотикання нерухомої гілки линви до елементів вежі (щогли). З’єднина прядів’яної линви зі сталевою повинна здійснюватися з допомогою коуша. Різання і рубання сталевих линв повинні проводитись з допомогою спеціальних пристосувань.

Пеньковий канат для захоплення бурильних свічок у своїй основі повинен мати послаблений переріз для запобігання руйнування корзини у випадку захоплення прядів’яного каната талевим блоком.

Робітники, що зайняті операціями зі сталевою линвою та обчищенням різьових з’єднин, повинні користуватися рукавицями.

Коли здійснюється ремонт свердловини, обладнаної вежею або щоглою, то ходовий кінець талевої линви повинен проходити через відтяжний ролик; при цьому линва не повинна дотикатися до елементів вежі або щогли чи перетинати поміст і робочий майданчик; відтяжний ролик повинен кріпитися до рамного бруса вежі або щогли, окремого фундаменту або спеціального пристосування і мати металеву огорожу. Застосування линвових петель для кріплення відтяжних роликів забороняється.

Поточний ремонт свердловини зі стаціонарної вежі може бути допущений без відтяжного ролика, якщо:

а) піднімач установлюють на відстані не більше 25 м від гирла свердловини;

б) кронблок обладнують додатковим роликом, який виводить ходовий кінець талевої линви за габарити вежі (за відсутності додаткового ролика діагональні тяги на межі верхньої секції вежі, повернутої до піднімача, необхідно замінити жорсткими розкосами);

в) нерухомий кінець талевої линви укріплюють біля ніг вежі з протилежного від піднімача боку.

Коли здійснюється капітальний ремонт свердловин, то дозволяється працювати без відтяжного ролика (напряму), якщо трактор-піднімач встановлено щільно до рамного бруса вежі і він служить не тільки для виконання спуско-піднімальних операцій, але й як привод до ротора. У цьому випадку:

а) для роботи на безпечній котушці роблять майданчик;

б) роторний ланцюг та зірочки на валі лебідки піднімача і на валі ротора обгороджують знімним талевим кожухом з підстилкою, яка запобігає провисанню ланцюга;

в) піднімач обладнують іскрогасником;

г) на поясі вежі встановлюють запобіжний ролик, щоб застерегти витирання вежі та линви;

д) біля свердловини роблять майданчик, який забезпечує стійкість піднімача під час спуско-піднімальних операцій.

Устатковання для освоєння, капітального та поточного ремонту свердловин і трактори-піднімачі повинні бути обладнані безпечною шпильовою котушкою. За відсутності котушки виступаючий кінець вала повинен бути закритий кожухом.

Для капітального ремонту свердловин з використанням щогл необхідно:

а) машинні ключі підвішувати на одному тросі, перекинутому через два ролики, які прикріплені до ніг щогли таким чином, щоб усувалось зачіпання талевої системи до троса;

б) промивальний шланг, у разі відсутності стояка, підвішувати на тросі, перекинутому через ролик, що прикріплений хомутом до ноги щогли.

Капітальний ремонт свердловин, коли вежа (щогла) обладнана пристосуваннями для механізації спуско-піднімальних операцій, може бути розпочатим тільки після відведення цього обладнання до панелі вежі або після переміщення осі підвіски до ноги щогли. Якщо таке неможливо здійснити, то це пристосування слід повністю демонтувати.

Для ремонту однієї з двостовбурних або багаторядних свердловин сусідню з нею необхідно зупинити. Ремонт без зупинки сусідньої свердловини допускається тільки за наявності захисних пристосувань, які гарантують безпечність робіт. Для поточного ремонту двостовбурних штанговонасосних свердловин, коли відстань між центрами гирл становить 1,5 м і більше, слід встановити щит висотою не менше 1,8 м від гирлового фланця. Двостовбурні та багаторядні свердловини повинні ремонтуватися з використанням веж, що обладнані переміщуваними або окремими для кожної свердловини кронблоками. Для поточного ремонту двостовбурних та багаторядних свердловин вивідний патрубок повинен виступати над підлогою верхнього робочого майданчика на висоту 0,4-0,6 м.

Випускні труби від двигунів внутрішнього згорання повинні виводитися із дотриманням протипожежних вимог і обладнуватися глушником-іскрогасником. Випускні гази двигунів внутрішнього згорання бурових устатковань повинні виводитися на відстань не менше 15м від гирла свердловини, 5м від стіни машинного приміщення (за горизонтального прокладання випускного трубопроводу) та 1,5 м вище конька даху (за вертикального прокладання випускної труби). Випускна труба трактора повинна бути обладнана глушником-іскрогасником і виведена уверх з таким розрахунком, щоб випускні гази не попадали в кабіну.

Паливна ємність для двигунів внутрішнього згорання повинна розташовуватися не ближче 15 м від бурової, а паливопровід, обладнаний запірним вентилем, повинен установлюватися на відстані 5 м від стіни машинного приміщення. У зимовий період повинні вживатись заходи проти замерзання палива. Забороняється зберігати паливо і обтиральний матеріал у приміщенні, призначеному для двигунів внутрішнього згорання. Запасні ємності з пально-мастильними матеріалами повинні бути віддалені від місця встановлення трактора-піднімача не менше, ніж на 20 м.

У разі використання природного або нафтового газу з метою живлення двигунів внутрішнього згорання обов’язковими є додаткова сепарація газів і встановлення на газопроводі регулятора тиску у відповідності з правилами безпеки в газовому господарстві.

Машини та механізми повинні мати міцні металеві огорожі, які надійно закривали б доступ з усіх боків до рухомих частин. Відкривати двері огорож або знімати огорожі можна після повної зупинки обладнання або механізму. Пуск обладнання або механізму дозволяється тільки після встановлення на місце та надійного закріплення усіх знімних частин огорожі. Огорожі, що встановлені на відстані більше 35 см від рухомих частин механізмів, можуть виконуватися у вигляді поруччя. Якщо огорожа встановлена на відстані менше 35 см від рухомих частин механізмів, то вона повинна бути суцільною або сітчастою в металевій оправі (каркасі). Висота поручневої огорожі визначається розмірами рухомих частин механізмів, але повинна бути не менше 1,25 м. Висота нижнього поясу такої огорожі повинна становити 15 см, проміжки між окремими поясами повинні бути не більше 40 см, а відстань між осями суміжних стояків - не більше 2,5 м. Поручневі огорожі для приводних пасів мають мати висоту не менше 1,5 м. Із зовнішнього боку обох шківів на випадок розриву паса слід встановити металеві лобові щити. Висота сітчастої огорожі повинна бути не менше 1,8м. Механізми, що мають висоту менше 1,8м, повинні обгороджуватися повністю. Розмір отворів сіток повинен бути не більше 30´30мм. Зубчасті та ланцюгові передачі повинні бути обгороджені суцільними металевими щитами (кожухами), які мають знімні частини та пристосування для зручного складання і розбирання. Виступні деталі рухомих частин верстатів і машин (в тому числі шпонки валів) і обертові з’єднини повинні бути закриті кожухами по всьому колу обертання. Допускається застосування відкритих у нижній частині кожухів, якщо круг кожуха розташований нижче рухомої або обертової деталі не менше ніж на 100мм і не вище 0,5 м від рівня підлоги.

Гарячі поверхні апаратів, трубопроводів та випускних труб двигунів внутрішнього згорання, в місцях можливого дотикання з ними, для запобігання опіків людей повинні бути обгороджені або ізольовані теплоізоляційними матеріалами.

Наземні та підземні трубопроводи в місцях перетину автомобільних доріг та переходів повинні бути підвішені на опорах висотою не менше 4,25 м над дорогами та переїздами і не менше 2,2 м над переходами та переїздами, повинні мати запобіжні пристосування, щоб не допустити зменшення термоізоляції на випадок її руйнування.

Об’єкти, для обслуговування яких вимагається піднімання робітника на висоту до 0,75 м, повинні бути обладнанні сходами, а на висоту вище 0,75 м - драбинами та поруччями. Маршові драбини повинні мати нахил не більше 600 (біля резервуарів не більше 500), ширина драбин (відстань між тятивами) повинна бути не менше 65 см, ширина драбин для перенесення вантажів – не менше 1 м. Відстань між сходинками по висоті повинна бути не більше 25 см. Сходинки повинні мати нахил у середину 2-50. Сходинки з обох боків повинні мати бокові планки або бортову обшивку висотою 15 см, яка виключає можливість проковзування ніг людини в бік тятив драбин. Якщо тятива ширша або дорівнює ширині сходинки, то бортова обшивка не потрібна.

Маршові драбини повинні мати двобічні поруччя висотою 1 м, виміряною по вертикалі від передньої грані сходинки до середньої планки. Відстань між стояками повинна бути не більше 2 м. Поруччя з обох кінців повинні з’єднуватися з тятивою драбини або зі стояком перехідного майданчика. Тятиви дерев’яних драбин через кожні 2,0 м повинна укріплюватися стяжними болтами. Між маршами драбин повинні бути обладнані перехідні майданчики. Ширина майданчиків повинна бути не меншою ширини драбини. Настил перехідних майданчиків повинен бути металевим, щоб усунути ковзання, або з дощок товщиною не менше 40 мм. Майданчик повинен мати поруччя висотою 1 м і борт висотою не менше 15 см.

Драбини тунельного типу повинні бути металевими шириною не менше 60см і мати запобіжні дуги радіусом 35-40 см, скріплені між собою смугами. Дуги повинні розташовуватися на відстані не більше 80 см одна від одної. Відстань від найвіддаленішої точки дуги до сходин повинна бути в межах 70-80 см. По всій висоті драбини повинні бути проміжні майданчики, встановлені на відстані не більше 6 м одна від одної. Відстань між сходинками драбин тунельного типу та драбин-сходів повинна бути не більше 35 см.

Майданчики та драбини необхідно регулярно обчищати від снігу, льоду та бруду.

Приміщення для зігрівання та відпочинку працівників необхідно встановлювати на кожній свердловині. Відстань між цим приміщенням та вежею (щоглою) повинна перевищувати висоту цих споруд не менше ніж на 10 м. У приміщеннях необхідно мати бачок з питною водою, аптечку з повним набором медикаментів першої допомоги, носилки та меблі. Приміщення необхідно тримати в чистоті і періодично дезинфікувати.

Виробничі об’єкти повинні бути забезпечені водою для побутових та виробничих цілей згідно з санітарними та протипожежними нормами. Адміністрація підприємства зобов’язана забезпечувати усіх робітників поблизу місць роботи питною водою, яка відповідає санітарним нормам. Для питної води повинні застосовуватися емальовані чи алюмінієві бачки (які легко очищаються та дезинфікуються). Бачки забезпечуються кранами фонтанчикового типу з огородженням, яке запобігає доторканню до крана ротом. Покришки бачків повинні запиратися на замок і закриватися брезентовим чохлом. Бачки не рідше одного разу в тиждень повинні промиватися з повним видаленням осаду. До робочих місць свіжа питна вода повинна подаватися щоденно; під час постачання вода повинна захищатися від забруднення. У разі охолодження питної води льодом повинна виключатися можливість забруднення її безпосередньо кусками льоду. Температура питної води повинна бути в межах +8–+20 0С. Робітники, що обслуговують питне водопостачання, повинні щомісячно піддаватися медичному огляду та обстеженню.

Під час роботи робітники зобов’язані користуватися виданим їм спецодягом та спецвзуттям. Персонал, що обслуговує механізми, зобов’язаний носити спецодяг у застебнутому стані. Жінки повинні забирати волосся під берет або косинку. Забороняється носити кашне та платки з кінцями, що звисають.

За небезпеки попадання в очі інородних тіл працівники повинні користуватися захисними окулярами. Робітники бригад буріння, капітального та підземного ремонту свердловин, а також вежомонтажники повинні працювати в захисних касках. У холодний період належить застосовувати каски з теплими підшоломниками.

Дороги до бурових устатковань, свердловин та інших об’єктів, поміст, переїзди та переходи повинні утримуватися справними, мати попереджувальні знаки. У місцях постійного переходу людей над укладеними по поверхні землі трубопроводами, а також над канавами і траншеями повинен влаштовуватися перехідний міст шириною 0,6 м з поруччям висотою не менше 1 м.

Керівник (бригадир, керівник зміни або вахти) під час здавання вахти зобов’язаний безпосередньо на робочому місці попередити керівника робіт наступної зміни і записати у вахтовий журнал про несправність обладнання, апаратури, інструменту, огорожі та ін., які виявилися. Кожний робітник до початку роботи зобов’язаний перевірити стан свого робочого місця, а також справність призначених для наступної роботи обладнання, інструменту та засобів з техніки безпеки, а у випадку виявлення несправностей вжити заходів щодо їх усунення.

Забороняється експлуатація несправного обладнання, механізмів, інструменту і пристосувань, а також користування несправними засобами індивідуального захисту. Забороняється експлуатація обладнання, машин та механізмів за несправних пристроїв безпеки, блокувальних, фіксуючих, сигнальних пристроїв і приладів.

У випадку перекачування рідин за допомогою поршневих насосів припинення подавання повинно проводитися тільки зупинкою насоса або переведенням потоку в іншу ємність.

Неелектротехнічному персоналу дозволяється здійснювати тільки пуск та зупинку електрифікованих агрегатів, забороняється відкривати розподільні щити, шафи різних електричних пристроїв та ін., а також проводити будь-який ремонт електрообладнання. За несправності електрообладнання необхідно вимкнути електрифікований агрегат і викликати чергового електромонтера для усунення несправностей.

Огляд, очищення, змащування та ремонт механізмів, машин і технологічного обладнання повинні проводитися тільки після вимикання останніх, вжиття заходів проти випадкового приведення їх в рух як з боку двигуна, так і з боку робочого механізму, а також в рух під дією сили тяжіння або інших сил, з обов’язковим вивішуванням на пускових пристроях плаката “Не вмикати, працюють люди!”

Механізми повинні пускатися в хід за сигналом і тільки після відходу людей від рухомих частин та встановлення огорож.

Під час роботи механізмів забороняється:

а) проводити їх ремонт або кріплення будь-яких частин;

б) чистити і змащувати рухомі частини вручну або з допомогою не призначених для цього пристроїв;

в) знімати огорожі або окремі частини їх і проникати за огорожі;

г) гальмувати рухомі частини механізмів прокладанням труб, ваг або інших предметів, а також безпосередньо руками чи ногами;

д) переходити через приводні паси та ланцюги або під ними;

е) скеровувати, надягати, скидати, натягувати або послаблювати пасові і ланцюгові передачі.

Для попередження бокового ковзання трактора зимою на його гусеницях повинні встановлюватися шипи. Оглядові вікна кабін тракторів повинні забезпечувати трактористу добру видимість і мати склоочищувачі. Трактори-піднімачі повинні, крім переднього, бокових і заднього вікон кабіни, мати верхнє оглядове вікно. Заднє вікно кабіни трактора-тягача, а також заднє і верхнє вікна трактора-піднімача повинні бути захищені решіткою.

Перед початком роботи трактора-піднімача повинна бути перевірена робота двигуна і лебідки. Особливу увагу при цьому необхідно звернути на справність гальмівної системи, лебідки та ходової частини трактора.

Перед початком руху з місця тракторист повинен переконатися у відсутності людей в зоні руху трактора і причіпленого до нього обладнання та попередити оточуючих звуковим сигналом, яким має бути обладнаний кожен трактор.

Оставьте свой комментарий

Оставить комментарий от имени гостя

0
  • Комментарии не найдены

Последние материалы

Заключение (Грунты)

При построении курса учитывалась необходимость его использования для различных гидротехнических специальностей и специализаций. В качестве основной части для студентов всех гидротехнических специальностей следует считать обязательным прочтение гл. 1—7. В гл. 8...

25-08-2013 Просмотров:2740 Грунты и основания гидротехнических сооружений

Представления о решении задач нелинейной механики грунтов

На современном этапе развития нелинейного направления механики грунтов оформились два основных подхода к решению практических задач расчета грунтовых оснований и сооружений: нелинейно-упругий и упругопластический (А. К. Бугров, С. С. Вялов...

25-08-2013 Просмотров:5546 Грунты и основания гидротехнических сооружений

Прочность грунтов при сложном напряженном состоянии

Для сред и материалов, обладающих сплошностью, предложено много различных условий прочности. Для оценки прочности грунтов наиболее широкое распространение получило условие Мора—Кулона (2.38), не содержащее промежуточного главного напряжения а2 и тем...

25-08-2013 Просмотров:2742 Грунты и основания гидротехнических сооружений

Еще материалы

Основные правила записи и обработки резу…

Записи измерений необходимо заносить в специальный журнал или в одну общую тетрадь с пронумерованными страницами. Запись должна вестись аккуратно, без помарок, исправлений, с полным отражением всей проделанной работы. Все записи...

19-03-2013 Просмотров:3789 Обследование и испытание сооружений

Распад твердого раствора (экссолюция).

При высоких температурах в результате расширения кристаллической решетки пределы допускаемых замещений становятся менее жесткими, и возможности образования твердых растворов возрастают, т.е. поля составов расширяются. Рассмотрим, что произойдет в результате охлаждения...

13-08-2010 Просмотров:7361 Генетическая минералогия

Строение лавовых потоков

Текстуры лавовых потоков определяются пористостью, наличием включений и особенностями строения. По степени пористости лавовые потоки могут быть подразделены на монолитные или слабопористые, сильнопористые или пенистые и пористые пирокластовые, по наличию...

14-10-2010 Просмотров:5222 Геологическое картирование, структурная геология