Menu

Види деформації й причини їхнього виникнення

Внаслідок конструктивних особливостей, природних умов і діяльності людини споруди в цілому і їхні окремі елементи випробовують різного виду деформації.

У загальному випадку під терміном деформація розуміють змінення форми об'єкта спостережень. У геодезичній же практиці прийнято розглядати деформацію як зміна положень об'єкта щодо якого-небудь первісного.

Під постійним тиском від маси споруди ґрунти в основою його фундаменту поступово ущільнюються (стискуються) і відбувається зсув у вертикальній площині або осадки споруди. Крім тиску від власної маси, осаду споруди може бути викликана й іншими причинами: карстовим!» і зсувними явищами, зміною рівня ґрунтових вод, роботою важких механізмів, рухом транспорту, сейсмічними явищами й т.п. При корінній зміні структури пористі* і пухких ґрунтів відбувається швидко протікає у часі деформація, називана осіданням.

У тому випадку, коли ґрунти під фундаментом споруди їжаки" томляться неоднаково або навантаження на ґрунт різна, осаду має нерівномірний характер. Це приводить до інших видів деформацій споруд: горизонтальним зсувам, зрушенням, перекосу, прогинам, які зовні можуть проявлятися у вигляді тріскотить і навіть розламів.

Зсув споруд у горизонтальній площині може бути викликано бічним тиском ґрунту, води, вітру й т.п.

Високі споруди баштового типу (димарі, телебашти й т.п.) випробовують крутіння й вигин, викликувані нерівномірним сонячним нагріванням або тиском вітру.

Для вивчення деформацій у характерних місцях споруд фіксують точки й визначають зміна їхній просторової положення за обраний проміжок часу. При цьому визначається положення й час приймають за початкові.

Для визначення абсолютних або повних осад S фіксованих на спорудженні точок періодично визначають їхньої позначки Н щодо вихідного репера, розташованого осторонь від споруди й прийнятого за нерухомий. Очевидно, щоб визначити осаду точки на сучасний момент часу відносно початку спостережень, необхідно обчислити різницю позначок, отриманих на ці моменти, тобто S=Hтек - Ннач. Аналогічно можна обчислити осідання за час між попереднім і наступним періодами (циклами) спостережень.

Середнє осідання Sср усього споруди або окремих його частин обчислюється як середнє арифметичне із суми осад всіх п його п точок, тобто Sср =[image]. Одночасно із середнім осіданням для повноти загальної характеристики вказують найбільшу Sнаиб і найменшу Sнаим опади точок споруд.

Нерівномірність опади може бути визначена по різниці осад яких-небудь двох точок 1 й 2, тобто ∆S 1,2=S2-S1.

Крен або нахил споруди визначають як різниця осад двох точок, розташованих на протилежних краях споруди, або його частин уздовж обраної осі. Нахил у напрямку поздовжньої осі називають завалом, а в напрямку поперечної осі - перекосом. Величина крену, віднесена до відстані l між двома точками 1 й 2, називається відносним креном К. Обчислюється він за формулою K = (S2-S1)/l.

Горизонтальний зсув q окремої точки споруди характеризується різницею її координат хтек , утек і хнач , унач , отриманих у поточних і початковому циклах спостережень. Положення осей координат, як правило, збігається з головними осями споруди. Обчислюють зсуву в загальному випадку по формулах qx= хтек - хнач,; qy= утек - унач Аналогічно можна обчислити зсуви між попереднім і наступним циклами спостережень. Горизонтальні зсуви визначають і по одній з осей координат.

Крутіння щодо вертикальної осі характерно в основному для споруд баштового типу. Воно визначається як зміна кутового положення радіуса фіксованої точки, проведеного із центра досліджуваного горизонтального перетину.

Зміна величини деформації за обраний інтервал часу характеризується середньою швидкістю деформації vср. Так, наприклад, середня швидкість опади досліджуваної точки за проміжок часу t між двома циклами i й j вимірів буде дорівнює vср = (Sj-Si)/t. Розрізняють середньомісячну швидкість, коли t виражається числом місяців, і середньорічну, коли t - число років, і т.д.

 

Последние материалы

Заключение (Грунты)

При построении курса учитывалась необходимость его использования для различных гидротехнических специальностей и специализаций. В качестве основной части для студентов всех гидротехнических специальностей следует считать обязательным прочтение гл. 1—7. В гл. 8...

25-08-2013 Просмотров:4406 Грунты и основания гидротехнических сооружений

Представления о решении задач нелинейной механики грунтов

На современном этапе развития нелинейного направления механики грунтов оформились два основных подхода к решению практических задач расчета грунтовых оснований и сооружений: нелинейно-упругий и упругопластический (А. К. Бугров, С. С. Вялов...

25-08-2013 Просмотров:7571 Грунты и основания гидротехнических сооружений

Прочность грунтов при сложном напряженном состоянии

Для сред и материалов, обладающих сплошностью, предложено много различных условий прочности. Для оценки прочности грунтов наиболее широкое распространение получило условие Мора—Кулона (2.38), не содержащее промежуточного главного напряжения а2 и тем...

25-08-2013 Просмотров:4515 Грунты и основания гидротехнических сооружений

Еще материалы

Структурные элементы складки

Наблюдение и измерение структурных элементов складок при геологическом картировании имеет большое значение. Под структурными элементами складки следует понимать линейные, плоскостные и объёмные формы однотипного строения. Одни из них (полосчатость, сланцеватость...

01-10-2010 Просмотров:7382 Геологическое картирование, структурная геология

Сопряженные (гетеровалентные) замещения.

Мы видели, что атомы близкого размера и заряда способны замещать друг друга в структуре минералов. Для осуществления замещения требуется сохранение баланса зарядов. Так, например, чтобы ион M2+ подходящего размера заменил...

13-08-2010 Просмотров:4811 Генетическая минералогия

Горсты

Горсты (нем. Horst – холм, возвышеннсость) представляют собой линейные структуры, образованные сбросами, взбросами, сбросо-сдвигами и взбросо-сдвигами, центральные части которых приподняты и на поверхности сложены более древними породами, чем в опущенных...

01-10-2010 Просмотров:7886 Геологическое картирование, структурная геология