Після зведення земляного полотна ще раз розбивають поперечники для пристрою автодорожнього покриття або верхньої будови колії на залізницях.

Покриття на автомобільних дорогах будується в приготовленому для цього земляному кориті й складається з піщаної або гравійної подушки, бетонного або кам'яного несучого шару й верхнього асфальтового шару.

Після того як піщана подушка покладена в земляне корито й укочена, за допомогою теодоліта розбивають вісь дороги й крайки проїзної частини, звертаючи особливу увагу на старанність розбивки криволінійних ділянок дороги. Одночасно із плановою розбивкою за допомогою нівеліра встановлюють розбивочні точки на рівень проектних позначок верху покриття або несучого шару. Так само поперечники розбивають на всіх пікетах, переломах поздовжнього профілю й плюсових точок приблизно через 20 м на прямолінійних ділянках і через 10м на кривих. Отримані точки служать плановою й висотною основою для укладання каменю або для установки опалубки при бетонуванні дороги.

При використанні самохідної бетонооброблюючої машини по крайках проїзної частини встановлюють на проектну оцінку замість опалубки спеціальні рейки-форми.

Верхня будова залізниць складається з баластового шару (пісок, гравій, щебені), шпал і рейок. Товщина баластового шару приймається не менш 35 см на магістральних дорогах й 25см на місцеві.

При укладанні або остаточному рихтуванні залізничних колій строго по теодоліті розбивають вісь кожного шляху. На закругленнях полотна роблять детальну розбивку перехідних і кругових кривих. Розбивку закріплюють колами, на яких цвяхами фіксують положення осі.

Одночасно за допомогою нівеліра виносять у натуру й закріплюють проектні позначки голівки рейок з помилкою не більше 1-2 мм. Щоб визначити проектну оцінку голівки рейок, необхідно до проектної позначки профілю (позначка брівки полотна) додати висоту зливної призми, товщину баластового шару по проекті з урахуванням запасу на його осідання, товщину шпал і висоту рейок.

Після остаточної обробки полотна дороги знову роблять виконавчу зйомку. При зйомці автодорожнього покриття визначають позначки по поперечниках у точках на осі дороги й по краях проїзної частини. Поперечні ухили не повинні відрізнятися від проектних більш ніж на 0,03. На залізницях перевіряють ширину рейкової колії й різниця позначок голівок рейок обох ниток на одному поперечнику. Відхилення від проектної ширини рейкової колії повинне бути в межах від + 4 до - 3мм, а різниця позначок голівок рейок на одному поперечнику повинна становити 4мм.