Menu

Поиск по сайту

Собрание уникальных книг, учебных материалов и пособий, курсов лекций и отчетов по геодезии, литологии, картированию, строительству, бурению, вулканологии и т.д.
Библиотека собрана и рассчитана на инженеров, студентов высших учебных заведений по соответствующим специальностям. Все материалы собраны из открытых источников.
 
 
 

Блокувальні системи на вуглеводневій основі

Блокувальні системи на вуглеводневій основі

 

До рідин на вуглеводневій основі відносяться вапняно-бітумні, нафтові і різного типу інвертні дисперсні системи, які є дво- чи трифазними багатокомпонентними сумішами із зовнішньою вуглеводневою фазою. Для їх емульгування і стабілізації використовують, як правило, низько- чи високомолекулярні органічні ПАР, рідше – високодисперсні неорганічні речовини (крейда, аеросил, вапно та ін.). Серед них найбільшого поширення як блокувальні рідини набули обернені емульсії з підвищеним вмістом води (50-70%), стабілізовані емульталом (суміш складних ефірів триетиноламіну і талового масла), ЕС-2 (продукти взаємодії кубових СЖК і декстраміну), “Нафтохімом” (продукт конденсації поліетиленполіаміну і кислот легкого талового масла), сумішшю оксиамідів, моноамідів і солей синтетичних жирних кислот кубового залишку і етилендіаміду чи поліетиленполіаміну.

Використання обернених емульсій як блокувальних рідин грунтується на тому, що дисперсія води, яка утворюється у вуглеводнях з розміром глобул 10-20 мкм, ефективно перекриває колектор з розмірами фільтраційних каналів понад 100 мкм, а у випадку проникання в продуктивний пласт – легко витісняється з нафтопровідних каналів спорідненою їй вуглеводневою пластовою рідиною, яка надходить під час освоєння свердловини.

Широке застосування обернених емульсій на основі нафт на родовищах Татарстану, Комі і Західного Сибіру показало їх високу ефективність. Після проведення ремонтних робіт ці свердловини вводяться в експлуатацію без додаткових витрат часу і засобів на освоєння. Дебіти їх близькі до доремонтних, а в окремих випадках і значно їх перевищують завдяки додатковому очищенню привибійної зони пласта від асфальтено-смоло-парафінових відкладів.

Спроби впровадження емульсійних розчинів цього типу на газових і газоконденсатних свердловинах Уренгойського родовища бажаного результату не дали. Після глушіння інвертно-емульсійним розчином свердловину № 1853 освоїти не вдалося, а на газоконденсатній свердловині № 2356 – довелося проводити повторне глушіння глинистим розчином. Ці невдачі пов’язані, перш за все, з низькою тривкістю одержуваних емульсій через недостатню поверхневу активність і низьку стабілізуючу здатність використаних ПАР у системі газоконденсат – ПАР – вода. Внаслідок цього відбувається руйнування і повна фільтрація розчину в продуктивний пласт вже під час руху по стовбуру свердловин, особливо за підвищених температур (70°С). З іншого боку, в газових свердловинах з добрими колекторськими властивостями пласта, наприклад, в умовах сеноманського покладу Уренгойського родовища, можливі випадки розгазування обернених емульсій і наступної глибокої фільтрації фаз, які розділилися, разом із протискувальною рідиною в продуктивний пласт, що призводить до збільшення строків освоєння свердловин, зниження їх продуктивності і повільного виходу на технологічний режим.

Аналогічні труднощі притаманні способам глушіння свердловин технічною чи мінералізованою водою з попереднім блокуванням продуктивного пласта вуглеводневими розчинами ПАР і міцелярним розчином. Блокувальна суміш нафти чи нафтопродукту з 1-2 % емульталу, 3-4 % дегідратованого поліаміду і 3-4 % катаміну не може бути ефективною, оскільки ці ПАР характеризуються високим міжфазним натягом (1-23 мН/м), припустиме самовільне утворення в нафтовому пласті емульсій – малоймовірно, а в газових свердловинах і зовсім виключається.

Навпаки, міцелярні розчини, що містять 24% розчин нафтового сульфонату натрію (31%), ізопропіловий спирт (1%), нафту (8%) і воду (60%) чи нейтралізований чорний контакт і пластову воду, забезпечують досягнення міжфазного натягу на межі розділу з нафтою до 10-2-10-3 мНм. Це і давало змогу збільшити продуктивність свердловин у 1,6-1,8 разів. Одержаний ефект досягається, перш за все, за рахунок виділення води з привибійної зони пласта. Разом з тим, цілком очевидно, що у свердловинах з низьким пластовим тиском і високою проникністю можливим є глибоке проникання міцелярного розчину разом з протискувальною водою в продуктивний пласт. Це може призвести до ускладнень під час подальшого освоєння свердловин і втрати доремонтних дебітів. Крім того, використання як рідини глушіння пластової води чи розчину хлористого кальцію високої густини сприяє змішуванню їх з блокувальним мікроемульсійним розчином, що призводить до руйнування останнього і виділення з нього води зі всіма наслідками, які звідси витікають. Поряд з труднощами створення і складністю приготування мікроемульсій, які відповідають геолого-фізичним умовам конкретного родовища, дефіцитність і висока вартість хімічних речовин, які входять до їх складу, а також складність приготування в польових умовах, роблять цей спосіб нетехнологічним і економічно невиправданим.

Отже, найбільш ефективними для глушіння і консервації свердловин є блокувальні системи на вуглеводневій основі. Кращими з них є олеофільні дисперсні системи, тобто інвертні системи, які містять понад 50 % водної фази, потрубують невеликих кількостей вуглеводнів та ПАР, але разом з тим, їм властиві колоїдно-хімічні і технологічні властивості, що легко піддаються керуванню.

Оставьте свой комментарий

Оставить комментарий от имени гостя

0
  • Комментарии не найдены

Последние материалы

Заключение (Грунты)

При построении курса учитывалась необходимость его использования для различных гидротехнических специальностей и специализаций. В качестве основной части для студентов всех гидротехнических специальностей следует считать обязательным прочтение гл. 1—7. В гл. 8...

25-08-2013 Просмотров:10155 Грунты и основания гидротехнических сооружений

Представления о решении задач нелинейной механики грунтов

На современном этапе развития нелинейного направления механики грунтов оформились два основных подхода к решению практических задач расчета грунтовых оснований и сооружений: нелинейно-упругий и упругопластический (А. К. Бугров, С. С. Вялов...

25-08-2013 Просмотров:12275 Грунты и основания гидротехнических сооружений

Прочность грунтов при сложном напряженном состоянии

Для сред и материалов, обладающих сплошностью, предложено много различных условий прочности. Для оценки прочности грунтов наиболее широкое распространение получило условие Мора—Кулона (2.38), не содержащее промежуточного главного напряжения а2 и тем...

25-08-2013 Просмотров:8162 Грунты и основания гидротехнических сооружений