Поверхню Землі зображують на площині у вигляді планів, карт, профілів.

При складанні планів сферичну поверхню Землі проектують на горизонтальну площину й отримане зображення зменшують до необхідного розміру. Як правило, у геодезії застосовують метод ортогонального проектування (рис. 1.4). Сутність його полягає в тому, що точки місцевості переносять на горизонтальну площину по стрімких лініях (нормалях), паралельних одна одній й перпендикулярних горизонтальній площині. Наприклад, точка А місцевості (перехрестя доріг) проектується на горизонтальну площину Н по стрімкій лінії Аа, точка В - по лінії Вb і т.д., точки а й b є ортогональними проекціями точок А і В місцевості на площині Н.

Отримане на площині зображення ділянки земної поверхні зменшують зі збереженням подоби фігур. Таке зменшене зображення називається планом місцевості. Отже, план місцевості — це зменшене подібне зображення горизон-тальної проекції ділянки поверхні Землі з об`єктами, що перебувають на ній.

Рис. 1.4. Ортогональне проектування

Однак, план не можна скласти на дуже велику територію, тому що сферична поверхня Землі не може бути розгорнута в площину без складок або розривів. Зображення Землі на площині, зменшене й викривлене внаслідок кривизни поверхні, називають картою.

Таким чином, і план, і карта - це зменшені зображення земної поверхні на площині. Розходження між ними полягає в тому, що при складанні карти проектування роблять із перекручуваннями (викривленнями) поверхні за рахунок впливу кривизни Землі, на плані зображення одержують практично без перекручування.

Профілем місцевості називається зменшене зображення вертикального розрізу земної поверхні по заданому напрямку. Як правило, розріз місцевості (рис. 1.5, а) являє собою криву лінію ABC...G. На профілі (рис. 1.5, б) вона будується у вигляді ламаної лінії abc... g. Рівневу поверхню зображують прямою лінією; для більшої наочності вертикальні відрізки (висоти, перевищення) роблять крупніше, ніж горизонтальні (відстані між точками).

Рис. 1.5. Розріз (а) і профіль (б) місцевості