Для закріплення, а також для зручності використання в процесі будівництва осі виносять на обноску. Обноска являє собою дошку, закріплену горизонтально на стовпах на висоті 400 - 600мм від землі. Застосовують також інвентарну металеву обноску. Осі на дерев'яної обноску фіксують цвяхом, на металевої - спеціальним пересувним хомутом із прорізом. Відомі два види обноски: суцільна й створна.

Суцільну обноску встановлюють строго паралельно основним осям, що утворять зовнішній контур будинку, на відстані, що забезпечує незмінність її положення в процесі будівництва. Суцільна обноска повинна бути прямолінійної, щоб можна було відкладати по створі проектні відстані для розбивки проміжних осей, і горизонтальної, щоб відкладати ці відстані без введення виправлень за нахил. Суцільну обноску застосовують досить рідко через громіздкість і складність її побудови. Крім того, вона заважає нормальній організації робіт на будівельному майданчику, особливо застосуванню землерийних машин.

При сучасній організації будівельного майданчика більше раціональної є створна обноска. Вона встановлюється лише в місцях закріплення осей (рис. 17.6) на довільній відстані від контуру будинку.

Крім обноски, винесені в натуру осі закріплюють постійними й тимчасовими знаками. Постійними знаками звичайно закріплюють головні й основні осі. Місця закріплення осей постійними знаками вибирають на будгенплані з обліком довгострокової їхньої схоронності, а також забезпечення безперешкодного ведення будівельно-монтажних робіт. Ці місця повинні бути зручними для установки над знаком геодезичних приладів і виконання вимірів. Знаки встановлюють поза зоною грабарств

Рис. 17.6. Створна обноска для закріплення осей будинку

місцях, вільних від складування будівельних матеріалів, розміщення тимчасових споруд і т.п.

Вибір конструкції знаків залежить від умов будівельної майданчика, наявності будівельних матеріалів, застосовуваних методів розбивочних робіт. Конструкції постійних знаків можуть бути різними. Найбільш часто для закріплення осей застосовують ґрунтові постійні знаки. У якості постійних ґрунтових знаків використовують обрізки металевих труб або рейок, до нижньої частини яких Приварюють металеві якори для закріплення в бетонному моноліті. До верхньої частини знака приварюють квадратну металеву пластину, на якій за допомогою керна відзначають положення точки закріплення осі. Реперні труби або рейки встановлюють у шпарі, пробуреної на глибину не менш 0,5 м нижче глибини промерзання ґрунту. Після установки знака шпару бетонують. Ґрунтові знаки закріплення осей обгороджують дерев'яної або металевої обноскою. Обноска робиться квадратної або трикутної зі стороною 1,5 - 2,0 м. Як постійні знаки використовують також забетоновані дерев'яні стовпи.

Для тимчасових знаків використовують дерев'яні коли, милиці, металеві штирі й трубки.

У сполученні із ґрунтовими знаками для закріплення створів осей широко застосовують кольорові відкраски l (см. Рис. 27) на постійних і тимчасових будинках або спорудах. Відкраски являють собою кольорові ризики, наносимі яркою незмивною фарбою.

Для швидкого відновлення осей на продовженні їхніх створів закріплюють по двох знака 2 з кожної сторони будинку. Один зі знаків звичайно розташовують під обноскою.

Висотну розбивочну основу на будівельному майданчику також закріплюють постійними й тимчасовими знаками. Умови закріплення реперів і вимоги, пропоновані до їхньої схоронності, зручності використання, ті ж, що й до знаків закріплення осей.

Постійні репери можуть бути як ґрунтовими, що закладають нижче глибини промерзання, так і стінними, що закріплюють у капітальних стінах і цокольних частинах прилеглих будинків.

В умовах масової забудови, де опорні репери необхідні тільки в період будівництва, широко застосовують тимчасових реперів різних конструкцій. Використовують також відкраски на возводимих будівельних елементах і тимчасових спорудах. Часто будівельні репери сполучають зі знаками закріплення основних розбивочних осей.

Позначки будівельних реперів визначають від реперів державної або міської нівелірної мережі.