Державні висотні геодезичні мережі створюють для поширення по всій території країни єдиної системи висот. За початок висот у РФ і ряді інших країн прийнятий середній рівень Балтійського моря, визначення якого проводилося в період з 1825 р. до 1840 р. Цей рівень відзначений горизонтальною рисою на мідній металевій пластині, укріпленої в підвалині моста через обвідної канал у Кронштадті.

Між пунктами державних висотних геодезичних мереж високої точності (1-го класу) розміщають пункти висотних мереж нижчих класів (2, 3-го й т.д.). Якщо на малюнку, де розміщені пункти висотної мережі, з'єднати ці пункти лініями, вийдуть фігури, які називають ходами. Кілька пересічних ходів називають мережами. Як правило, мережі створюють із ходів, що прокладають між трьома або більше точками (рис. 10.2). У цілому точки (репери) висотних мереж, називаних нівелірними, досить рівномірно розподілені на території країни. У незабудованій території відстані між реперами коливаються в межах 5...7 км, у містах мережа реперів в 10 разів щільніше.

Рис. 10.2. Схема державної висотної мережі.

Для рішення обмеженого кола питань при дослідженнях, будівництві й експлуатації будинків і споруд створюють висотну мережу технічного класу.

Нівелірні мережі на будівельних майданчиках і при створенні зовнішніх розбивочних мереж створюють на базі планових мереж, тобто для частини планових мереж визначають висотні позначки.

Як правило, мережі утворять полігони з вузловими точками (загальними точками перетинання двох або більше ходів того самого класу). Кожен нівелірний хід опирається обома кінцями на реперів ходів більше високого класу або вузлові точки.