У способі лінійної засічки положення точки, що виносить у натуру, C (см. Рис. 16.1) визначають у перетинанні проектних відстаней S₁ i S₂, відкладених від вихідних точок A i В. Цей спосіб звичайно застосовують для розбивки осей будівельних конструкцій у випадку, коли проектні відстані не перевищують довжини мірного приладу.

Найбільше зручно розбивку робити за допомогою двох рулеток. Від точки A по рулетці відкладають відстань S₁, а від точки В по другій рулетці – S₂. Переміщаючи обидві рулетки при сполучених нулях із центрами пунктів А и В, на перетинанні кінців відрізків S₁ i S₂ знаходять положення обумовленої точки С.

Середня квадратична помилка в положенні обумовленої точки в загальному виді виражається формулою, аналогічної вираженню (16.15) для кутової засічки. Помилка властиво лінійної засічки при однаковій точності m_S відкладення відстаней S₁ i S₂ може бути підрахована за формулою.

(16.24)

Мінімальної помилка властиво лінійної засічки буде при куті γ = 90°. У цьому випадку

(16.25)

Вплив помилок вихідних даних у лінійній зарубці виражається формулою

(16.26)

При m_A = m_B=m_AB

(16.27)

Для засічки при γ = 90° m_исх= m_AB.

У випадку застосування мірних приладів помилки центрування відсутні. Тоді загальна помилка у визначенні положення розбиває точки, Що, С буде в основному залежати від сумарної помилки властиво засічки й вихідних даних і виражатися формулою

(16.28)

Для наближених розрахунків, прийнявши γ = 90°, будемо мати

(16.29)

Визначити необхідну точність відкладення розбивочних відстаней можна, якщо задано точність визначення проектного положення точки, що виносить у натуру, і відома помилка в положенні вихідних пунктів. Так, наприклад, при m_C=10мм і m_AB=5 мм із формули можна одержати (16.29)

В випадку, якщо для лінійної засічки застосовуються далекомірні комплекти, які центруються за допомогою штативів, то вплив помилок центрування можна визначити за формулою

(16.30)