Розробляючи план організації рельєфу, становлять план земляних мас - проектний документ, що визначає обсяги земляних мас, що підлягають переміщенню.

План земляних мас являє собою креслення (рис. 18.6) у вигляді сітки квадратів зі стороною 5, 10 або 20 м залежно від масштабу плану й необхідної точності підрахунку обсягів грабарств. У кутах кожного квадрата підписують проектні позначки, позначки природного рельєфу з відповідним знаком їхньої різниці, називані робочими позначками. По робочих позначках і площам квадратів (з урахуванням виїмок і насипів) підраховують обсяги грабарств.

Між кутами квадратів з робочими позначками різних знаків, як правило, інтерполяцією «на око» відшукують точки нульових робіт. З'єднуючи точки нульових робіт, будують лінію нульових робіт. У деяких випадках план земляних мас ілюструють проведеними по всій її площі лініями рівних позначок насипів і виїмок.

Залежно від місця лінії нульових робіт розрізняють різні

типи квадратів:

однорідні, коли для всіх кутів квадратів знаки робочих позначок збігаються (точок нульових робіт на сторонах квадрата немає), а по всьому квадраті повинна бути виконана або насип,

або виїмка;

неоднорідні, коли знаки робочих позначок у різних

Рис. 18.6. План земляних мас із таблицею балансу

вершин не збігаються й квадрат ділиться лінією нульових робіт на ділянки виїмки й насипу.

Для окремого однорідного квадрата обсяг земляних мас V₀ можна визначити як обсяг призми, що має площа підстави Р, рівну площі квадрата, і висоту, рівну середньому арифметичному з робочих позначок h всіх чотирьох кутів

(18.4)

Обсяги земляних мас у неоднорідних квадратах визначають після поділу їхньою лінією нульових робіт і допоміжних ліній на окремі фігури - прямокутні трикутники, прямокутники, трапеції й т.п. Такий же порядок приймають і для неповних квадратів. Обсяг робіт V_r в окремих фігурах обчислюють за формулою

(18.5)

де Р_r- площа окремої фігури; h_ср - середня робоча позначка цієї фігури.

Обчислені обсяги в метрах кубічних по кожному квадраті виписують із відповідним знаком у таблицю земляних мас. Сумарний обсяг підписується внизу креслення (см. Рис. 18.6).

При різко пересіченій місцевості для підрахунку обсягів земляних мас застосовують спосіб вертикальних профілів. Використовують для цієї ж мети й план грабарств.

Визначивши загальні обсяги виїмок і насипів, зводять баланс земляних мас, тобто визначають, чи компенсують один одного виїмки й насипи. На практиці віддають перевагу, щоб обсяг виїмок трохи перевищував обсяг насипів, тому що вивезти зайвий ґрунт легше, ніж відшукати резервний ґрунт для насипу.