За допомогою плану організації рельєфу вирішуються завдання по перетворенню рельєфу міської території для пристосування його до забудови, благоустрою й інженерно-транспортним потребам. Організація рельєфу забезпечує висотне рішення площ, вулиць, проїздів; розміщення будинків, спорудженні й підземних комунікаціях; можливість стоку зливових вод і каналізації.

Визначальним документом проекту є схема організації рельєфу (рис. 18.3), що становить на топографічному плані в масштабі 1:5000 або 1:2000,

Проектні рішення по організації рельєфу приводяться на схемі в основному по осях проектованих проїздів у вигляді проектних позначок точок перетинання осей і перегинів поздовжнього профілю. На схемі показують також відстань між точками перетинання осей і перегинів профілю, ухили в промилі й напрямку стоку води. До схеми додають проекти поперечних профілів вулиць (рис. 18.4) у масштабах 1:100 - 1:200.

Затверджена схема організації рельєфу є дотикальною для всіх відомств й установ, що виконують забудову й освоєння міської території.

Робочий план організації рельєфу становлять на топографічному плані в масштабах 1:500 - 1:1000. Вихідними служать проектні позначки схеми організації рельєфу.

Проектний рельєф, утворений окремими площинами, що оформляють, може бути заданий або у вигляді профілів, або проектними горизонталями в сполученні із проектними позначками.

У методі профілів на топографічний план наносять сітку, по лініях якої становлять поздовжні профілі в масштабі плану проекту. Відстані між профілями при плануванні кварталів приймають рівними 20 - 50м, а при плануванні більших територій - 100 - 200м. Метод профілів трудомісткий і тому застосовується рідко.

Метод проектних горизонталей полягає в тім, що на плані проводять проектні горизонталі рельєфу, що утвориться після зміни природного рельєфу шляхом зрізань і підсипань. Проектні горизонталі між лініями перегинів скатів зображуються прямими дорівнює віддалений друг від друга паралельними лініями. Перетин h для проектних горизонталей у межах 0,1 – 0.5м вибирають залежно від характеру природного рельєфу. Для

Рис. 18.3. Схема організації рельєфу

планів масштабу 1:500 при порівняно спокійному рельєфі найчастіше застосовують перетин, рівний 0.1м.

Положення проектних горизонталей на плані визначають по проектних позначках точок перетинання осей проїздів і точок перегину проектного рельєфу. Відстань l (закладення) між суміжними проектними горизонталями на плані підраховують за формулою

(18.3)

Рис. 18.4. Поперечні профілі вулиць

де i - поздовжній проектний ухил; М - знаменник чисельного масштабу плану.

На границі двох площин, що оформляють, проектні горизонталі мають злам.

Складання плану організації рельєфу починають із вулиць. Спочатку проектують горизонталі по проїзду, а потім розвивають їх до фасадної лінії забудови. При цьому враховують поперечні ухили проїздів, газонів і тротуарів, а також висоти бордюрних каменів.

При проектуванні рельєфу на внутріквартальних територіях вихідними є проектні позначки вертикального планування по вулицях. Вертикальне планування внутріквартальних проїздів і пішохідних доріжок повинна забезпечувати збір і відвід поверхневої води з території кварталу на прилягаючі вуличні проїзди або в спеціальну водостічну мережу. Проектні горизонталі на внутріквартальній території проводять із урахуванням характеру природного рельєфу, передбачаючи найменший обсяг земляних

Рис. 18.5. Фрагмент плану організації рельєфу

робіт. Круті схили або піднесені місця оформляють озелененими укосами, підпірними стінками, пандусами, сходами.

На плані організації рельєфу вказують позначки «чистої підлоги» першого поверху, проектні й існуючі позначки кутів будинків і споруд (рис. 18.5).