Маючи рівняння зміни дебіту в часі, розподіляємо всі механізовані свердловини за термінами проведення поточних ремонтів на дві групи:

1. свердловини, які економічно доцільно ремонтувати тільки після повного зносу насоса;

2. свердловини, на яких економічно доцільно проводити планово-попереджувальні ремонти.

Розподіл працюючих свердловин на групи здійснюємо шляхом порівняння їх початкового дебіту в разі повністю справного насоса q_o з дебітом нафти q_omin, нижче якого подальша експлуатація свердловин є економічно недоцільна, тобто за умов

1. q_o £ q_omin – рекомендується ремонтувати свердловину після повного зносу насоса (перша група);

2. q_o > q_omin – рекомендується здійснювати планово-попереджувальний ремонт (друга група).

Для визначення q_omin використовуємо умову економічної доцільності, яку можна записати у вигляді (рис. 1.8):

С₁(Q₁ – DQ) – В_р ³ 0, (1.66)

де С₁ – собівартість видобування 1 т нафти; Q₁ – об’єм видобутку нафти за міжремонтний період t_п (реальний насос); DQ = Q₂ – Q₁; Q₂ – потенціальний видобуток нафти за міжремонтний період t_п та період ремонту τ за умови, що дебіт нафти q_o не знижувався в часі (ідеальний насос); В_р – вартість одного поточного ремонту.

Величини Q₁ i Q₂ визначаємо так:

(1.67)

Тоді маємо:

(1.68)

звідки

(1.69)

У знаменнику можна нехтувати трьома останніми членами, чим забезпечимо деякий розрахунковий запас. Тоді, підставивши В_р = Вτ, одержуємо

, (1.70)

де В – вартість одної доби ремонту свердловини.

Так як практично завжди добуток aτ £ 0,1, то можна записати

(1.71)